Наділ підприємств власними оборотними коштами

Наділ підприємств власними оборотними коштами на певні потреби в межах мінімальних потреб спричинив уточнення об'єктів банківського кредитування. Потреби, що покриваються власними оборотними коштами, не могли служити об'єктами банківського кредитування. З іншого боку, потребі підприємств і господарських органів і засобах, що перевищують встановлений мінімум їх власних оборотних коштів, повинні покриватися банківським кредитом.

"Державний банк надає короткостроковий кредит державним підприємствам лише на потреби, пов'язані з фінансуванням цінностей в дорозі, з авансуванням сезонних процесів виробництва, з накопиченням сезонних запасів сировини, палива,, виробничих і допоміжних матеріалів, з тимчасовим підвищенням вкладень в незавершене виробництво, з сезонним накопиченням готових виробів і товарів, а також на інші тимчасові потреби, витікаючі з ходу виробництва і звернення товарів" .

Таким чином, банківський кредит повинен був надаватися лише на тимчасові потреби підприємств, причому в кожному випадку на строго і точно встановлені потреби. Звідси витікають і основні принципи кредитування: терміновість, зворотність, цільовий характер і забезпеченість кредиту. Кожна позика, що надається Держбанком, повинна мати певне цільове призначення і видаватися лише в тому випадку, якщо підприємство або госпорган гарантують використання позики на встановлену при її видачі мету.