Робота над звідними фінансовими планами

Детальніше точка зору Держплану СРСР була викладена М. І. Боголеновин в його роботі "Фінансовий план п'ятирічки": "Перше і головне, що повинен зробити фінансовий план, - це усунути розділення державного сектора народного господарства на дві частини - на бюджетну і господарсько-розрахункову", Фінансовий план повинен "визначити кількість ресурсів, необхідних для здійснення цілей загальногосподарського плану", "визначити можливу реальну кількість ресурсів, яким планове господарство розташовуватиме" і "знайде у фінансовому плаве потрібну йому рівновагу".

Подальша робота над звідними фінансовими планами (п'ятирічним і річними) привела до характеристики єдиного фінансового плану як плану всіх фінансових ресурсів країни, що створюються і мобилизуемих соціалістичним сектором народного господарства і що направляються на вкладення в народне господарство і на витрати на соціально-культурні заходи, оборону і управління. У прибуткову частину фінансового плану включалися всі накопичення соціалістичного еектора народного господарства, вступи по податках, позиках, страхуванні, паєнагромадженні, вступу в спеціальні засоби установ і доходи від грошової емісії.

Звідний фінансовий план не відміняв і не міг відміняти оперативної самостійності окремих об'єднуваних їм фінансових планів. Основним, вирішальним оперативним фінансовим планом соціалістичної держави залишався державний бюджет,

Успіхи соціалістичного будівництва дозволили підняти фінансове планерування на нову, вищий рівень. Проте із складанням звідного фінансового плану роль державного бюджету як провідного фінансового плану не лише не знижувалася, але, навпаки, посилювалася, зростала.

.Підсумки періоду

Боротьба за соціалістичну індустріалізацію країни увінчалася крупними успіхами у всіх областях господарства і культури; У, 1929 г, продукція промисловості майже в 2 рази перевищуючи раз і полягає в усуненні ділення фінансів обобществленного сектора, що існує до цих пір, на три частини: на. строго регульовану - бюджетні фінанси, слабо регульовану - фінанси державних госпрозрахункових підприємств і майже зовсім нерегульовану - фінанси громадських організацій і населення".

сила довоєнний рівень 1913 р. Доля промисловості у валовій продукції народного господарства піднялася з 42,1% в довоєнний час до 54,5% в 1929 р. Питома вага виробництва засобів виробництва у валовій продукції промисловості виросла з 41,9% в 1925 р. до 49,6% в 1930 р. Доля соціалістичного сектора в національному доході збільшилася з 45,9% в 1925/26 р. до 72,2% в 1930 р., у валовій продукції крупної промисловості - з 96 до 99,8%, у валовій продукції сільського господарства - з 1,4 до 22,7%, в роздрібному товарообігу - з 60 до 94,2%. Доля кулаків н міських капіталістів в національному доході країни, вже в 1927/28 р. що складала лише 8,1%, в 1929/30 р. впала до 1,8%. Все це яскраво свідчило про соціалістичний характер індустріалізації країни і зміцнення соціалістичного сектора у всьому народному господарстві..