Автоматизм кредитування

Автоматизм кредитування і розрахунків спричинив обезличку власних і позикових засобів господарських органів. Найбільш яскравим вираженням цієї обезлички було введення так званого єдиного контокоренту, тобто єдиного рахунку в банкет на який зараховуються всі засоби підприємства або господарської організації, незалежно від того, чи є вони власними засобами підприємства або ж надані йому кредитною установою в тимчасове користування. На практиці едцний контокорент наводив до того, що Державний банк в рівній мірі розпоряджався і позиковими, і власними засобами господарських організацій, а госпоргани звільнялися від обов'язку зберігати і збільшувати свої власні оборотні кошти,

Своє "обгрунтування" недоліки і прорахунки в практиці проведення кредитної реформи знаходили в лівацьких "теоріях" відмирання кредиту. Так, затверджувалося, що в обобществленном секторі немає продавців і покупців, отже, немає і дійсного кредиту, оскільки підприємства зтого сектора позбавлені тієї самостійності, якою вони володіли в перші роки нзпа, і зв'язки між ними встановлюються планом, а не ринком. Тим самим Державний банк з кредитної установи нібито перетворюється на розрахунковий і контрольний орган, що і знаходить своє отрзжение в єдиному контокоренті, В цих умовах відмінність між кредитом і фінансуванням стирається. Банківський кредит тому повинен автоматично слідувати за переміщенням матеріальних цінностей. Спираючись на такого роду "теорії", Державний банк намагався виконувати невластиві йому функції регулювання виробництва і розподілу суспільного продукту.