Прямий облік доходів

Прямий облік доходів кожного селянського господарства був неможливий. Непридатні були також методи декларацій і кадастру: не можна було забезпечити своєчасну виставу і належну перевірку правильності декларацій, а проведення кадастру, взагалі украй складне, не дозволяло отримати досить стійкі дані зважаючи на швидкі зміни в положенні окремих селянських господарств. Тому доводилося проводити обкладення по зовнішніх ознаках потужності господарства, і у зв'язку з цим вдосконалення податку по лінії подальшого його наближення до прибуткового повинне було полягати перш за все в правильному відборі цих зовнішніх показників.

Що застосовувалися до 1926 р. показники - розмір ріллі (або посіву) і кількість худоби - тепер, з розвитком інших (окрім рільництва і тваринництва) галузей сільського господарства і із збільшенням иеземледельческнх заробітків селянства, стали абсолютно недостатніми. Проведене Наркоматом РКИ СРСР на початку 1925 р. обстеження показало, що забезпеченість землею і худобою їдця в господарстві не виявляє дійсної потужності і платоспроможності господарства. В результаті відсоток вилучення податком доходів біля малопотужних господарств інколи опинявся вищим, ніж в заможних господарств, оскільки останні при кращій обробці землі отримували більший урожай і мали значні доходи від другорядних галузей сільського господарства. Включення в число об'єктів обкладення таких галузей сільського господарства, як садівництво, городництво, виноградарство, бджільництво, а також неземлеробських заробітків повинно було усунути вказаний недолік побудови сільськогосподарського податку.